Неузгоджені дії МОН та місцевих управлінь освіти або, чому школярі досі без книжок? Західна Україна

Новий навчальний рік почався не без проблем як для батьків, так і для самих учнів: немає підручників. Про це сповіщають чи не в кожному обласному центрі України. Таке ж було і минулого року, коли перший семестр учні були без книжок. Чому це трапилось знову, вирішив розібратися самостійно.

У своєму виступі  перед парламентарями, 9 вересня, міністр освіти ЛІЛІЯ ГРИНЕВИЧ заявила, що 90% книжок уже розвезені по областях.
—  Але є проблеми з підручниками для 4-7 класів, тому що минулого року 50% було надруковано за рахунок держбюджету, а зараз мають додрукувати органи місцевого самоврядування, які отримали на це гроші, — запевнила міністр освіти Лілія Гриневич.
За її словами, деякі з місцевих управлінь освіти впоралися із цим, наприклад, Вінницька область, Київська, Чернівецька, які закупили майже всі підручники. Натомістьє області «аутсайдери».

Серед таких аутсайдерів можна назвати, для прикладу, Івано-Франківщину, де є менше половини необхідних комплектів підручників. Рятуються старими посібниками за 2015 рік або ж електронними варіантами підручників. Така ж проблема є і на Волині, де через відсутність підручників учні змушені скачувати їх в Інтернеті.
На Хмельниччині забезпеченість шкіл підручниками приблизно аналогічна і складає близько 60%. Як зазначає керівник Департаменту освіти Хмельницької області ОЛЕГ ФАСОЛЯ, цьогоріч ситуація буде набагато краща, аніж торік. Одна з причин — друк підручників вже профінансований. Тим не менш, достатньої кількості досі немає. Це підтвердила мені у інтерв’ю мати кам’янець-подільської школярки навчально-виховного комплексу №9 імені Аліма Мироновича Трояна НАТАЛІЯ ІВАНКІВ.

— У класі моєї доньки видали лише два нових підручники, решта – старі. Нас запевнили, що всі інші книжки будуть видавати впродовж року. Але, загалом, книжками учні забезпечені, хоч і не новими, — поділилась пані Наталія.
Проблеми із відсутністю необхідної кількості книжокє також і на Рівненщині. Там заявляють, що від держави отримали половину, решту книжок будуть закуповувати тільки у жовтні-листопаді цього року. Хоча навчальний процес, як відомо, починається у вересні.
Натомість в Ужгороді ситуація значно краща. За словами керівника управління освіти Ужгородської міської ради ОКСАНА БАБУНИЧ, до шкіл надійшливсі необхідні, нові, щойно з видавництва підручники. Тобто, із власними обов’язками вони впорались на відмінно.
Щодо інших областей така картина, однак, видається зовсім не новою, адже минулого року учні 4-х та 7-х класів увесь перший семестр вчилися за новою програмою, але за старими підручниками чи зовсім без них.

Станом на сьогоднішній день ми маємо аналогічну з минулорічною ситуацію – 50% книжок, все таки, відсутні. Ймовірно, план дій міністерства щодо роз’яснювальної роботи був не зовсім ефективним, оскільки  від квітня до сьогодні пройшло майже півроку, а проблема з підручниками досі існує.

Стало відомо, що як і минулого року, ще до початку навчального процесу, усі знали, що учні не отримають необхідних підручників, і нічого з цим не робили, так і тепер халатності з боку деяких освітніх управлінців немає меж. Адже про проблему з друком підручників було відомо ще задовго до вересня 2016. І, все ж, маємо те, що маємо. Чому місцеві управління освіти не змогли виконати поставлені перед ними завдання впродовж того року, який передує наступному, щоби у потрібні терміни надрукувати та отримати необхідні підручники, є загадкою.
Деякі місцеві освітяни кажуть, що міністерство не узгодилоз ними, яким чином має відбуватися закупівля: у яких підприємств, у якій кількості, яких авторів тощо. Постає тоді питання: якщо у Києві, Ужгороді, Вінниці та інших містах і областях України змогли виконати робочі плани без індивідуальних «роз’яснень», тоді, чому іншим регіонам це не вдалося? Питання, мабуть, до управлінь освіти «аутсайдерів». На нього частково відповіли у Чернівцях.

Відчуваючи та розуміючи свою провину, Управління освіти Чернівецької міської ради навіть видало наказ про заборону закуповувати підручники батькам школярів, оскільки це обов’язок саме даного органу, що і передбачено місцевим бюджетом та домовленістю між МОН і Управліннями освіти на місцях. Таке рішення вирішили прийняти після того, як батьки почали закуповувати підручники для своїх дітей самостійно.
Бібліотекар Чернівецького ліцею №1 ПОЛЯНСЬКИЙ ПАВЛО ЮРІЙОВИЧ відзначає, що у їхньому навчальному закладі «хвости» з підручниками залишилися ще з того року.

— Однак, кожного тижня постачається по 60 примірників, тому ситуація виправляється і діти не сидять без книжок. Скарг від батьків чи дітей ми не отримували, — резюмував бібліотекар.
Щоб зрозуміти суть проблеми я звернувся за коментарем до заступниці директора Департаменту освіти і науки Чернівецької ОДА ПЕРІУС НАДІЇ ВАСИЛІВНИ.

— Така складна ситуація з підручниками виникла через те, що дана програма закупівлі книжок була новою для всіх, тому було важко одразу робити все як треба. Основна наразі затримка – за видавництвами. Хоча у Чернівецькій області, зокрема, і по Україні загалом всі учні будуть забезпечені підручниками до 1 жовтня цього року, -  запевнила Надія Василівна.

Отож стає зрозуміло, що проблема з відсутністю підручників у цьому році сформувалась саме через недостатню оперативність місцевих органів освіти, які чи то запізно, чи то взагалі не здійснили замовлення друку необхідних підручників. Звинувачення у бік МОН у всіх бідах місцевих управлінь освіти є нелогічним, оскільки навіть, якщо і виникла проблема з відсутністю необхідної кількості підручників, то її треба вирішувати негайно, ні на кого не перекладаючи власні обов’язки. Якщо ж навіть не були здійснені певні роз’яснення щодо всіх нюансів замовлення підручників з боку міністерських структур, як скаржаться деякі освітяни, то першим завданням керівників управлінь освіти в регіонах мало бути самостійне з’ясування умов співпраці між Міністерством освіти і науки України та локальними управліннями чи департаментами освіти у контексті закупівельного формату підручників 50:50. Таке розуміння відповідальності не призвело б до того, що маємо зараз.

Очевидно, що такий алгоритм роботи слід вдосконалити, щоби унеможливити виникнення подібної проблеми у майбутньому. Таке завдання стоїть як перед Міністерством освіти і науки України, так і перед управліннями освіти на місцях. У свою чергу, батьки школярів мають знати, що усіма підручниками забезпечують названі інституції, тому і вимагати видати їх потрібно саме від них.

Омелян ТАРНАВСЬКИЙ