Парфумер: чи справді право на життя – невід’ємне?

У 1986 році у сім’ї сільського фермера народився хлопець. Батьки його назвали Ернест.  Дитина росла у достатку. На той час мала все, що мали інші діти. Сім’я намагалася робити для Ернеста щасливе дитинство і дати йому можливість бути успішним у майбутньому. У 6 років він пішов до школи. Учителі майже щодня хвалили Ернеста за його розумові досягнення і культурну поведінку. Батьки пишалися ним і були в захваті від того, яким стає їхній син.

Ернест закінчив школу у 17 років. Отримав золоту медаль і вступив в університет. Навчальний заклад знаходився у мегаполісі – зовсім інше середовище, аніж село. Хлопець довго звикав до тієї атмосфери. Він був трішки інакшим. Розумним і дещо мудрим, але інакшим. Як і в школі, так  і в університеті Ернесту було важко знайти справжніх друзів. Однак, все таки, вони у нього були. Багато хто вважав його дивакуватим, та не припиняли поважати через розум і кмітливість.

Навчаючись у школі, хлопцю важко було знайти спільну мову з дівчатами. Хоч він їм подобався. Така ж ситуація спіткала парубка і в університеті. Та одного разу, йдучи по коридору Альма Матер, він зіштовхнувся з русявою дівчиною. Ніби у фільмі, книжки випали з її рук. Він відчув свою провину та допоміг їх зібрати. Так і познайомилися. Дівчина дуже сподобалася Ернесту. Хлопець вирішив запросити її на побачення. Сходили, тісно познайомилися. На третій раз Ернест переконав Елізабет прийти до нього в гості на квартиру, яка була за 3 квартали від університету. Дівчина погодилась.

О 19:00, в суботу, Ернест зустрів Елізабет на вулиці біля своєї квартири, як вони і домовлялися. Зустрічний поцілунок дав хлопцю зрозуміти, що вечір вдасться. Дівчина була сором’язлива, добра і ввічлива. Та цього вечора вона трішки схитрила, сказавши батькам, що йде гуляти з подружками і повернеться пізно.

Через 10 хвилин Елізабет дізналася, що Ернест у квартирі живе сам. Він цього їй не казав. Це дівчину трохи збентежило, адже вони знайомі всього 2 тижні. Але вона не була боязкою і вміла за себе постояти, в разі чого.

Вони почаювали, поспілкувалися і… почали обійматися. Ернест ніколи не був так близько до дівчини. Вона поклала свої руки на його плечі, а він обійняв її всім своїм тілом і міцно притулив своє обличчя до її шиї. У хлопця почала кипіти кров, по тілу бігали мурашки. Він не розумів, що з ним коїться та продовжував палко обіймати дівчину і нюхати її запах. Елізабет помітила щось дивне у поведінці Ернеста і злегка відштовхнула його. Тоді хлопець наче отямився і мімікою просив вибачення. Він сам не міг зрозуміти, чому у нього була така реакція на зближення з Елізабет. Дівчина попросила провести її додому. Вона була збентежена, бо ніколи не бачила подібної поведінки. Він її не цілував. Тільки обіймав і нюхав. У її очах Ернест здавався дивним. Після цього випадку вони перестали спілкуватися. Але хлопець не припиняв думати про її запах.

Ернест перестав ходити на пари. Він був сам не свій. Хлопець ночами не спав, не їв, не міг прийти до тями. Не розумів, що з ним відбувається. Але знав одне: він божеволіє від запаху Елізабет. Він не мав кому про це розповісти: ні батькам, ні друзям, ні лікареві. Бо всі подумали б, що він хворий. Але Ернест знав, що це не так.

Одного вечора хлопець не втримався і пішов до будинку Елізабет. Він помітив, як вона вийшла з хати і кудись пішла. Сама. То була десь 20:00. Літо. У центрі міста проходив фестиваль масок. Ернест почав слідкувати за дівчиною. На тротуарі валялася маска. Імовірно, хтось загубив. Він підняв її та одягнув на обличчя. Дівчина вийшла з магазину і попрямувала додому. Вона помітила хлопця, але абсолютно не знала, що то був Ернест. Пройшла повз нього. Ще пару секунд біля неї і він би зомлів від неймовірного запаху тіла Елізабет. На хвилі тих відчуттів хлопець вкрай здичів і побіг за нею.  У той момент вона заходила у двір, де її будинок. Ернест знав, що майже всі люди були на фестивалі, який проходив у центрі міста. Він скористався нагодою, підбіг до Елізабет і вдарив її по потилиці. Дівчина знепритомніла. Він взяв її, закинув руку на своє плече і почав тягнути до себе у квартиру. Ніхто не звертав на це увагу, бо у дівчини була маска на обличчі, яку одягнув Ернест. Люди думали, що вона п’яна, а хлопець просто допомагає їй.

Ернест прив’язав Елізабет до крісла. Вона отямилась через годину. Побачила його. Хлопець лежав біля неї на підлозі і глибоко вдихував запах її тіла. Дівчина почала верещати, наскільки могла. Але її ніхто не чув, бо рот був перев’язаний ганчіркою. Елізабет ридала, виривалася, стукала ногами об підлогу. Але ніхто нічого не чув, а хлопець, який лежав на підлозі, абсолютно не реагував на її дії. Вона не могла зрозуміти, чому Ернест так поводиться з нею. Очі заливалися сльозами, а душа не знала спокою. Ернест повністю зійшов з розуму. Це було очевидно. Він був байдужий до її плачу і ридання. Він хотів одного – насолоди. Вона для нього була наркотиком. Через втому дівчина заснула. Важко і гірко, але заснула.

Ернест не спав всю ніч. Він був ніби у країні власних мрій. Він насолоджувався тим запахом, який був у його квартирі. То була справді божевільна обстановка. Та не для нього. Хлопець готовий був навіть померти, але у атмосфері запаху Елізабет. Ернест знав, коли дівчина прокинеться, вона знову почне кричати. Йому в голову прийшла найгірша ідея – вбити дівчину. Йому було начхати на неї. Він втратив всіх людські цінності і відчуття людськості. Він сам був світом для самого себе. Йому нічого не треба було. Так, цьому ідіотові нічого не треба було. Тільки запаху дівчини. Ернест встромив ніж у спину Елізабет, коли вона спала. Це було жахливе видовище. Дівчина відкрила очі від …холоду. Вона нічого не відчувала, окрім холоду. Біль її не мучив. Через одну хвилину Елізабет почала трястися. Вона не розуміла, що з нею коїться. А той недоумок сидів біля неї на кріслі і продовжував нюхати запах її тіла.

Елізабет була юною дівчиною. Русява, чорноброва, синьоока. У неї мало бути успішне і щасливе майбутнє. Єдина дитина у стареньких батьків, які народили дівчину в досить пізньому віці, мала бути до кінця їхнього життя ціллю всього, що вони роблять. Вона була всім для них. Вона була мрією.

Дівчина стікала кров’ю, а Ернест… заснув. Він просто заснув. Та людина, про яку і в школі, і в університеті всі відгукувалися тільки позитивно, просто заснула. Той, яким батьки пишалися і виховували за нормами моралі і культурних чеснот, просто вбив іншу людину. Не думаючи ні про що, тільки про свою втіху. Ця особа просто стала нелюдом.

Вночі Ернест прокинувся. Його мучила думка про те, що треба прибрати сліди. В темну і тиху ніч він засунув Елізабет в мішок і відніс до смітника, за три квартали від квартири. Біля університету. Його ніхто не бачив. Він теж. Повернувся додому, помив підлогу, викинув ганчірки від крові у смітник і ліг спати. Знаєте як він заснув? З посмішкою на обличчі. Він заснув – посміхаючись! Він був впевнений, що зробив усе правильно. Тварина.

Наступного дня все місто було ошелешене від новини про вбиту дівчину у смітнику. Ніхто не міг подумати, що таке може статися. Місто велике, але таких новин воно ніколи не знало. Батьки, які були організаторами одного із карнавалів, дізналися про це від людей. Мати відмовлялася вірити, запевняючи, що їхня дитина дома була і зараз дома. Вони саме в той момент поверталися зі свята. Батько вибіг з дому і почав кричати матері Елізабет, що донечки немає… Бідолашна мати завмерла… і втратила свідомість. То була дійсно їхня дитина…

Місто завмерло.

Ернест покинув університет. Батькам сказав, що там йому не подобається і переїхав в інше місто. Він мав заощаджені гроші, тому одразу зняв квартиру. На навчання не пішов. Шукав роботу. Йому було байдуже на те, що він зробив. Він знову хотів дівчини. Ернест довго не міг наважитись, бо переконував себе у тому, що лиш запах Елізабет його зводив з розуму. Та він вирішив зробити експеримент.

На той час хлопцеві було вже 22. Познайомився з новою дівчиною, запросив до себе. Він повторив те, що робив з Елізабет. Дівчина налякалася, бо ніколи на першому побаченні не бачила такої поведінки хлопця. Вона просила перестати так поводитись, бо піде від нього. Але він не припиняв чіплятися до неї і все глибше вдихав запах її тіла, її волосся… Дівчина намагалася вирватись з обіймів. Тоді Ернест зрозумів, що вороття немає. Він підбіг до дверей і зачинив їх на замок. Вона почала кричати, як раптом Ернест вдарив її головою об стіну. Дівчина впала…назавжди.

Ернест навіть не жадав поцілунків, обіймів, сексу. Він хотів відчувати запах…запах дівчат, жінок. Його було не зрозуміти. Він починав деградувати.  Хлопець не бажав зупинятися. Він став психом і йому байдуже на всю людську сутність і мораль. Він як дикун жадав насолоди.

Дівчина дві доби була у Ернеста на квартирі. Після першої ночі її почали шукати родичі. Після другої ночі за це взялася поліція. Вночі третьої доби хлопець почав відчувати смердючий запах… То було гниюче тіло 25-річної Мілени…. Він не розумів, що коїться. Думав, запах буде вічним. Почав жбурляти тарілками від люті…, розбив вікно квартири… впав на коліна і почав плакати. Ця тварина почала плакати….плакати через те, що запах не вічний. Він не міг без нього. Злість переповнювала його думки. Він взяв ту бідолашну дівчину, у якої все волосся було у крові….запхав її у мішок…і відніс у під’їзд. На дворі була 3 ночі. Його, на жаль, ніхто не бачив.

Зранку новина про смерть дівчини облетіла всю країну. Люди були налякані, бо це не перша подібна історія. Вбивці у місті уже не було….

Сьогодні Ернестові 30  років. У його біографії…смерть 7 дівчат. Сім невинних, ніжних створінь загинули від рук цієї істоти. Ніхто досі не знає про це…а у нього все життя попереду. Все щасливе…його життя. 7 дівчат, 7 людей, 7 матерів… потенційних. Сім разів втіхи для Ернеста. Він безпощадно забрав усе у батьків цих дітей. Він вирішив долю цих дівчат. Ернест, кривдник, вбивця, недолюдина із сім’ї сільського фермера живе, а сім дівчат…назавжди покинули цей світ проти своєї волі. Справедливо?

Чи  заслуговує на життя Ернест? Чи має бути смертна кара для нього? З одного боку, право на життя невід’ємне! З іншого боку, чи такою ціною воно невід’ємне?!

Якщо Ернест живе у суспільстві під назвою держава, то він зобов’язаний виконувати його закони. Він порушив десятки писаних і неписаних правил. Він жорстоко забрав життя сімох людей. А скільком ще може забрати? Він не гідний бути серед людей. Ернест не заслужив навіть на утримання у в’язниці за кошти держави. Ернест заслужив бути страченим.