Зрада чи перемога?

Такі заголовки новин, що на ілюстрації, можна побачити майже у кожному ЗМІ. Якби 2 роки назад так написав якийсь «демократичний» засіб інформації, то це б назвали ‪#‎зрадою‬. 
Сьогодні ж обзивати будь-яких інакомислеників «невідомими» і «радикальними правими силами» — #перемога.
Але чомусь мені здається, що ми щось плутаємо.

Найперше, що мають зробити у даній ситуації журналісти — дізнатися, хто то такі ті, що протестують. І тоді відпаде таке припущення-твердження, як «невідомі». Це ж навіть не по-професійному називати людей, які організували мітинг у центрі столиці, невідомими. «Ти» ж журналіст?

Друге, на що хочу звернути увагу — масовість такого обзивання мітингуючих/протестуючих. Складаєтся враження, що багато центральних ЗМІ намагаються або підігрують владі, називаючи всіх теперішніх і нещодавно колишніх незгодних з вищеешелонною політикою агентами Кремля, пособниками рускаго міра тощо. Це, як мінімум нездорова ситуація, оскільки відсутній об'єктивізм і замилюється реальна картина: хіба не є раціональним такий протест, коли за 2 роки війна так і не завершилась, а людські і матеріальні втрати щодня збільшуються; коли прокурори, депутати, інші управлінці жирують; винуватці смертей на Майдані не покарані? Але ж ні, протестуючі — «невідомі» і «радикальні праві сили».

Ми свідомо зайшли в глухий кут, коли державна влада тримає нас у воєнній інтризі та суспільній стагнації, а будь-які радикальні кроки сприймаються більшістю як недоречні, кремлівські і антидержавні.
У таких умовах або буде жорстка зміна влади, або не буде нічого. При чому, вибори, як варіант ротації влади, відношу до останнього.