Безвізовий режим уже в 2016 році

Нинішні політичні перипетії у Верховній Раді щодо зволікання (саботажу) прийняття «безвізових законів», заяви європейських політиків про відтермінування безвізового режиму з Україною, свідоме ігнорування народними обранцями внесення в оновлений Трудовий кодекс норми закону щодо заборони дискримінації у трудовій сфері за ознакою сексуальної орієнтації, яка є необхідною для отримання Україною безвізового режиму з Євросоюзом поряд з іншими зобов’язаннями, свідчать про чергову порцію локшини на вуха українцям про "безвізовий режим вже у 2016 році".

Тому 15 грудня 2015 року, коли ЄС має визначити, чи отримає Україна безвізовий режим, об’єднана Європа, швидше за все, заявить: «Враховуючи недосконалість українського законодавства, процвітання корупції, неконтрольованість владою всієї території України, робота щодо впровадження безвізового режиму продовжується. Ми віримо, що Україна стане частиною нашого об’єднання, але для цього потрібно більше зусиль. Залишилося зовсім небагато. У 2017 році ми знову повернемося до цього питання, спостерігаючи весь цей час за вашими реформами». Президент звинуватить у всьому парламентарів, бо «він все зробив, що міг» а ті, у свою чергу, одні одних популістською критикою. Арсеній Петрович спробує здійснити демарш («вмити руки») і йому це вдасться, бо скоро зима, а прийняті тарифи зовсім невтішні для людей, і підтримки нізвідки не має. Винними залишаться пересічні українці.

Отож, переконаний, що поки в Україні не настане мир, не затихне ситуація на Сході, поки не пройде певний проміжок часу, щоб припинилася масова міграція всередині країни, поки не буде оголошено демобілізацію, взято під контроль всю українську територію та кордон із Росією, допоки не почнеться тотальна боротьба з всюдисущою корупцією і ми не станемо взірцевою економічно розвиненою країною Європи — надіятись на  безвізовий режим, вступ до ЄС і т.д. безперспективно. А виконання цього всього виглядає доволі далекосяжно. З цим потрібно змиритися і не годувати себе популістськими ілюзіями, заявами і сподіваннями політиків.