План особистого захисту як ризик для України: про візит А. Меркель і Ф. Олланда в Москву
На тижні Німеччина і Франція, як головні гравці ЄС, та ряд інших країн офіційно заявили, що не будуть надавати Україні зброю, в черговий раз «поспівчувавши» нам та закликавши сторони вирішити конфлікт мирним шляхом. Такі заяви саме цього тижня були зроблені не просто так. За інформацією ЗМІ, канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд наприкінці минулого тижня отримали пропозиції від Путіна щодо вирішення конфлікту на Донбасі. В ході телефонних розмов В.Путін запросив їх на переговори в Москву.
Заяви щодо неможливості постачання зброї Україні А.Меркель і Ф.Олланда зробили саме після пропозиції В.Путіна — цілком ймовірно для того, аби їхати в Росію абсолютно «нейтральними» домовлятися про вирішення конфлікту, тим самим убезпечивши себе від претензій В.Путіна і просування РФ вглиб України. Адже це зовсім не вигідно ЄС, для якого РФ, безсумнівно, важливий економічний партнер, але такий же звір, як і для України, а остання у даному випадку — живий щит.
У процесі поїздки до РФ лідери двох країн домовилися про зустріч із Порошенком в Україні. Це, безсумнівно, було позитивним кроком. Оскільки першим пунктом призначення був саме Київ, а не Москва. Тобто, переговори у нас мали б вплинути на домовленості в Кремлі. Принаймні є такі сподівання.
Але також є ризик отримати неприйнятну для України пропозицію щодо вирішення конфлікту на Донбасі. Адже якщо в Кремлі про щось домовляться і ті висновки будуть для нас нездовільними, то в разі незгоди із їхнім планом ми ризикуємо втратити ЄС як союзника у цій війні і тоді в Росії повністю розв'яжуться руки. Ця ситуація певною мірою реалістична, оскільки Європейському Союзу зовсім не потрібна країна із таким постійно нестабільним і неоднозначним Донбасом. І ЄС готовий хоч одразу брати до себе Україну, якби Донбас був повністю відрізаний. Тому сторони можуть домовитися про припинення конфлікту у вигляді його «замороження» (як із придністовським конфліктом). Такий розвиток подій вигідний і Євросоюзу, бо не буде більше військової загрози в Європі, і Росії, бо та ж Європа закриє очі на анексію Криму і на те, що далі відбуватиметься на Донбасі (при сценарії «замороження», існуватимуть т.зв. республіки, відмиватимуться гроші, викачуватиметься все, що є, із надр тих земель — в напрямку на РФ тощо).
На жаль, це все можливо, якщо українська влада буде спати, а суспільство погоджуватиметься зі сном.
Заяви щодо неможливості постачання зброї Україні А.Меркель і Ф.Олланда зробили саме після пропозиції В.Путіна — цілком ймовірно для того, аби їхати в Росію абсолютно «нейтральними» домовлятися про вирішення конфлікту, тим самим убезпечивши себе від претензій В.Путіна і просування РФ вглиб України. Адже це зовсім не вигідно ЄС, для якого РФ, безсумнівно, важливий економічний партнер, але такий же звір, як і для України, а остання у даному випадку — живий щит.
У процесі поїздки до РФ лідери двох країн домовилися про зустріч із Порошенком в Україні. Це, безсумнівно, було позитивним кроком. Оскільки першим пунктом призначення був саме Київ, а не Москва. Тобто, переговори у нас мали б вплинути на домовленості в Кремлі. Принаймні є такі сподівання.
Але також є ризик отримати неприйнятну для України пропозицію щодо вирішення конфлікту на Донбасі. Адже якщо в Кремлі про щось домовляться і ті висновки будуть для нас нездовільними, то в разі незгоди із їхнім планом ми ризикуємо втратити ЄС як союзника у цій війні і тоді в Росії повністю розв'яжуться руки. Ця ситуація певною мірою реалістична, оскільки Європейському Союзу зовсім не потрібна країна із таким постійно нестабільним і неоднозначним Донбасом. І ЄС готовий хоч одразу брати до себе Україну, якби Донбас був повністю відрізаний. Тому сторони можуть домовитися про припинення конфлікту у вигляді його «замороження» (як із придністовським конфліктом). Такий розвиток подій вигідний і Євросоюзу, бо не буде більше військової загрози в Європі, і Росії, бо та ж Європа закриє очі на анексію Криму і на те, що далі відбуватиметься на Донбасі (при сценарії «замороження», існуватимуть т.зв. республіки, відмиватимуться гроші, викачуватиметься все, що є, із надр тих земель — в напрямку на РФ тощо).
На жаль, це все можливо, якщо українська влада буде спати, а суспільство погоджуватиметься зі сном.
0 коментарів