Путін боїться не НАТО, а України...

Один із головних пропагандистів Кремля Д.Кисельов заявляє, що «Россия – единственная страна в мире, которая реально способна превратить США в радиоактивный пепел». Як на мене, подібні заяви символізують боязкість і невпевненість у стратегії керівництва країни: такий собі принцип «если сила есть, ума не надо». Тобто, у Кремля більше арґументів немає і він апелює до ядерного потенціалу, який сьогодні, переконаний, зовсім не є показником у впливі на міжнародній арені: наразі дев’ять країн володіють ядерною зброєю, кожна з яких здатна бодай декілька разів знищити планету Земля (кількість знищень залежить від кількості боєголовок), а використання такої зброї певною державою може призвести до ланцюгової реакції. Тому, погрози з боку Росії найбільше можуть катастрофічно позначитися саме на ній, бо вона і справді володіє найбільшим ядерним арсеналом, а це – і сила, і ризик постраждати. І, до слова, США також своєю ядерністю здатні знищити Росію вщент. Та, вірогідно, вони планують це зробити шляхом економічних санкцій.

Від початку революції Гідності і дотепер російські пропагандисти та офіційні особи Кремля заявляли/ють про те, що все це в Україні організували США, НАТО і ЄС, а російські і деякі українські експерти говорять, що Росія просто не бажає, щоб на території України була база Євроатлантичного Альянсу і висловлюються, що вона боїться цього, буцімто «не хоче ворога під носом». Але, впевнений, проблема зовсім не в цьому. Якби було саме так, то Путін не домовлявся би із НАТО про розміщення її бази на території РФ у 2012 році. Це ж тоді було ноу-хау в російській політиці. І в такому випадку ворог не під носом, а в… Тому проблема в іншому – у свідомому українському суспільстві.

На цю тему можна багато сперечатися, адже не всі наші кроки є правильними. Однак, сьогодні Кремль чудово усвідомив, що для нього Україна стала ризиком провалу його шовіністичної політики, а для російського свідомого населення – шансом вирватися із пут. Цього Путін, як головний символ російських кайданів, боїться найбільше. І наразі можемо спостерігати над абсолютною невизначеністю діяльності Кремля по відношенню до Криму та Донбасу. У нього немає ніякої стратегії, яка б включала людський фактор. Таке ж саме було і в Януковича: думав, що після розгону «майдану» в ніч на 30 листопада всі налякаються і розбіжаться, але не тут то було. А в Росії тепер паніка через інфляцію, низький рівень зарплат, порушення прав людини та й інші наболілі проблеми. Через події в Україні росіяни почали оговтуватися. Цей процес ще трохи затягнеться, бо необхідна масова реабілітація через тотальну пропаганду, але, переконаний, що революція гідності в Росії найближчим часом неминуча. І велику роль у ній зіграє також опозиція.

Економічна криза та міжнародна блокада так вдарили по Росії, що Кремль вже і вугілля нам погодився продавати, і ціну на газ знижує, і готовий до переговорів про мир (хоча, який стосунок Росія має до подій на Сході? Вона ж не є учасницею конфлікту (гіркий сарказм) ).  Тому Кремль найбільше сьогодні боїться не НАТО, а саме України: через наш менталітет, політичну культуру, солідарність, ентузіазм жити самостійно. І ключовий момент боязні в тому, що все це може і таки заразить росіян і Путін це чудово усвідомлює. Єдиний для нього шлях вийти із води сухим – припинення воєнної агресії і допомога у відновленні Донбасу (такий крок від нього цілком можливий) або хоча б перше. В іншому випадку – доля Януковича. Тоді, мабуть,Путін тікатиме до Венесуели або до Південної Осетії. Головне, щоб він це вчасно зрозумів.