Політична замітка за листопад та половину грудня 2014 року (для журналу "ПроФІПМВ")

Станом на сьогоднішній день політична ситуація в Україні є вкрай складною. Це зумовлено не тільки військовою агресією з боку Російської Федерації, але й внутрішньодержавною кризою. «Війна, АТО, терористи, «днр», «лнр», батальйони, бойовики» — головні категорії останніх десяти місяців в українському медіапросторі. Попри те, що триває війна на Сході нашої держави, життя людей продовжується і України також. Президент займається питаннями міжнародної економічної та політичної підтримки і стабілізацією критичної ситуації всередині держави; Кабінет міністрів також шукає можливі шляхи вирішення конфлікту і унеможливлення виникнення ще одного «Майдану» шляхом здійснення певних реформ; новообраний парламент тільки починає роботу і намагається бути ефективним.

Щодо останніх подій місяця, який минає, варто виділити особливі та більш важливі з них. Так, від моменту ратифікації «Угоди про асоціацію з ЄС» українським парламентом та Європейським Союзом, це також здійснили – Польща, Швеція, Чехія, Угорщина, Хорватія. Поки що «Угоду» ратифікували 13 країн із 28. Країни-лідери в ЄС поки що не квапляться це робити. Німеччина, для прикладу, заявила, що здійснить ратифікацію ближче до літа 2015 року, Великобританія поки тільки думає розглянути її, а Франція взагалі зволікає, озираючись на РФ та її реакцію.

«Блоком Петра Порошенка», «Народним фронтом», «Самопоміччю», «Радикальною партією Ляшка» та партією «Батьківщина» нещодавно було підписано коаліційну угоду. Відповідно до неї, парламентарі, які самі днями склали присягу народних депутатів, сформували уряд, враховуючи пропозиції Президента, та підтримали програму дій новосформованого Кабміну. За словами перм’єр-міністра, наразі важливим здобутком є те, що Україна на 60% замістила постачання природного газу з Росії на постачання його з країн-членів Європейського Союзу. Однак, не тільки це турбує населення України, про що свідчать мітинги в Києві проти генерального прокурора Віталія Яреми, в Запоріжжі щодо звільнення мера та із захопленням Вінницької ОДА. Якщо виступи проти прокурора є цілком логічним явищем, то останні події, ймовірно, могли бути ініційовані задля делегітимації центральної влади, що «грає на руку» сусідньому ворогу.

Дещо насторожує і ставить під ризик народного обурення нинішню владу законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за заклик до непокори, який зареєструвала депутатка від «Блоку Порошенка» Ірина Фріз. Адже «непокора» була і під час «Євромайдану» і тоді влада 16 січня прийняла «диктаторський закон»…Наслідки всім відомі. Не хочеться, щоб відбулося масове де жавю.  Щодо законопроектів, то на сайті ВРУ зареєстрований ще один цікавий і важливий – про порядок імпічменту президента України. Через різні причини, беруть сумніви, що найближчим часом він буде поставлений на голосування. Одним із зареєстрованих законопроектів пропонується весною провести позачергові вибори до місцевих рад. Не сумніваюся в тому, що це необхідно, і що саме тоді вони відбудуться. Правда, ще тривають дискусії у березні проводити чи в травні.

Та поки ми намагаємося врегулювати ситуацію всередині держави, не далекий Китай заявив про підтримку дій Росії щодо «деескалації конфлікту» в Україні, а  остання, у свою чергу, завозить дев’ятий «гуманітарний» конвой на Донбас, при цьому не робить це для постраждалих від «помсти Р.Кадирова» в Грозному . Про своє бажання відправити вантажівки з гуманітарною допомогою заявила і Польща. Зробить вона це 17 грудня.

Що стосується подій на Сході України, то відомо, що російський спецназ почав активно зачищати бойовиків на тимчасово окупованій території Донбасу. Так би мовити, «свою місію виконали, далі будете тільки перешкодою». Військова підтримка США, яка передбачена нещодавно прийнятим законом цієї країни, переконаний, допоможе покинути нашу територію і російським спецслужбам. Крім США, Україні зголосилася допомогти і Австралія. На зустрічі  нещодавній президента України Петра Порошенка та прем’єр-міністра Австралії Тоні Ебботта йшлося про те, що вона надасть Україні 100 мільйонів доларів у рамках МВФ та 2 мільйони на армію. Залишається тільки сподіватися на реальну фінансову та збройну підтримку, адже декларування не означає обов’язок. І «співчування», «глибокі обурення» та хиткі санкції Україні перестають «допомагати». Час діяти.

Таким чином, вже майже рік українці живуть новинами і хороших чим далі, тим менше. Сподіватимемося, що не розгорнеться повномасштабна війна і завершиться та, що триває зараз. А далі, в середині країни, ми розберемося самі.