Революція Гідності: ціннісний аспект

Від початку здобуття нами незалежності до сьогодення, пріоритетними для зовнішньо та внутрішньополітичного курсу України були і залишаються демократизація усіх сфер життя, адаптація принципів правової держави у нашому законодавчому просторі, користуючись надбанням і досвідом прогресивних держав, глибша інтеграція до Європейського Союзу. Ці орієнтири були визначені як Декларацією про державний суверенітет, так і Конституцією та іншими нормативно-правовими актами юної незалежної України.

Трансформувати менталітет і світогляд радянсько-українського народу, позбувшись всіх негативних факторів колишньої імперії, які на той час ще впливали на людей, і направити їх на лібералізм, демократію та громадянське суспільство було важко, але можливо. Цю можливість забезпечували, по-перше, прагнення українців до таких змін, по-друге, вже фактичне проголошення нашої незалежності, і по-третє визнання демократичними країнами нас як суверенної держави.

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані ще у 1991 році, коли міністр закордонних справ Нідерландів від імені ЄС визнав незалежність України. Від того часу і до сьогодення правова база співпраці України і ЄС значно розширилася, особливо в період президентства В.Ющенка. Саме він вперше задекларував, що стратегічною метою нашої держави є повноцінне членство в Європейському Союзі. Станом ж на сьогоднішній день маємо підписану Угоду про асоціацію, яка, однак, поки що не ратифікована усіма членами ЄС, що обмежує її юридичну силу. Але це все одно великий і досить солідний прогресу наших взаємовідносинах.

Історія підписання цією угоди всім добре відома. Починалася вона, звісно, романтично, та наслідки відчуваємо, чуємо і бачимо досі. Вони трагічні. Як пригадуємо, весь 2013 рік уряд Азарова і Януковича годували українців європейською ідеєю, готуючись, буцімто, до підписання УА з ЄС, на що виділялися державні кошти, було присвячено чимало заходів: від офіційних зустрічей із представниками ЄС до підготовки національного законодавства щодо імплементації «Угоди» та інші. І раптом майже перед самим підписанням історичної документу Кабінет міністрів України на чолі із М.Азаровим 21 листопада 2013 року офіційно заявляє про тимчасове припинення процесу підготовки підписання УА з Європейським Союзом. Це при тому, що воно мало відбутися вже 29 листопада 2013 року у Вільнюсі на Саміті «Східного партнерства».

Україна не страждає від нестачі свідомого населення, особливо молоді. Саме тому остання оперативно і реактивно відреагувала на пряму зраду українського народу тодішнім правлінням. Студенти, громадські активісти і просто небайдужі люди, зкоординувавшись, вийшли на головні площі і вулиці своїх міст, аби висловити протест діям влади. Саме студентська молодь стала каталізатором пробудження української нації після досипання у  «пост помаранчевий» період. Пам’ятаю, як то все відбувалося в Чернівцях. Спочатку нас було небагато: близько 20 людей. З кожним днем, внаслідок «агітаційної кампанії», яка проводилась нами ж із гучномовцями в руках, приходило все більше і більше свідомих. Це був той час, коли менталітет і світогляд змінювалися на вулицях, площах при масових революційних виступах проти злочинної, як сьогодні вже всі знають, влади. На сьогоднішній день нав’язаний українському народу стереотипами і міфами  принцип «моя хата з краю» фактично зникає із підсвідомості. Люди почали розуміти, що захищати потрібно не свою хату, а спільний дім – Україну – як від зовнішнього ворога, так і від внутрішнього.

Студентство ( молодь ) у будь-яких історично важливих  подіях, пригадуємо, постійно була рушієм змін. Євромайдан, єврореволюція в Україні – не виключення.   Змінившись у собі, зрозумівши те, чого вони хочуть, в якій країні вони бажають жити, які цінності хочуть сповідувати і нарешті, яку владу прагнуть мати, студенти почали змінювати інших. У прямому розумінні цього слова. Своїм романтизмом і натхненням будувати нову країну ми закликали пересічних громадян не бути байдужими до долі своєї країни, своїх дітей. І відгукнулися мільйони. Я назвав це ефектом солідарності: коли для того, щоб прокинулися інші, потрібно, щоб хтось один їх розбудив.

Революція відбулася. Сьогодні можемо говорити про радикальну зміну цінностей у молоді, яка стала більш європейсько налаштованою, почала думати не окремими категоріями «європеєць» і «українець», а вживати їх словосполученнями «український європеєць», «європейський українець», ідентифікуючи при цьому самих себе. Революція призвела не тільки до відчування себе європейцями, але й до відчуження від всього російського через, по-перше, підтримку офіційною владою Кремля дій злочинного Януковича і банди, по-друге, через відверту війну проти української нації. Міфологема «братський народ» вдарилась об свідомість українців і почала зникати із наших думок, як правильна і доречна. Підвищився також, на мій погляд, рівень політичної культури і освіченості як молоді, так і людей старшого віку, що відображалося на активній участі у революційних подіях, усвідомленні важливості проведення президентських та парламентських виборів тощо.

Варто також зазначити, що серед змін у ціннісному середовищі важливе місце посідає розвиток в Україні, саме завдяки Революції Гідності, громадянської журналістики, яка до цього часу існувала лише у певних регіонах і то на початковому етапі. Сьогодні ж маємо майже професію «громадянську журналістику», яка, безсумнівно, є цінністю і надбанням нашої Революції.