План Путіна або, що буде далі...

Сьогодні Російська Федерація через власну ж діяльність по відношенню до України опинилася у критичній ситуації. Більшість цивілізованих країн не залишилися байдужими до російсько-українського конфлікту і політично чи економічно підтримують нас у цьому несправедливому протистоянні.

Однак, є невелика частка країн, які або зберігають свій нейтралітет і дотримуються принципу невтручання у внутрішні справи та міжусобиці двох країн, або ж офіційно підтримують дії РФ. Серед таких країн є Аргентина, Індія, Болівія, Венесуела, Зімбабве, Куба, Нікарагуа, Еквадор, Судан та деякі інші. Одна з найбільш економічно розвинених країн сучасного світу – Китай поки що проявляє нейтралітет. Також є розбіжності думок і в Європейському Союзі. І це, мабуть, цілком нормальне явище. Так, Франція поки що не припинила постачання до Росії вертольотоносців «Містраль», а  Болгарія, Австрія,  Греція, Сербія, Угорщина та Італія продовжують будування «Південного потоку», проекту, який передбачає постачання газу з Російської Федерації до цих країн в обхід України через Чорне море. Деякі з цих країн очікують на зелене світло Європейської комісії, яка, на мій погляд, його надасть, не зважаючи на ті ж санкції. Бо в протилежному випадку Європейському Союзу грозить політична дестабільність, що може призвести до провадження різної політики країнами-членами союзу щодо ситуації в Україні і в подальшому до реалізації задуманого плану «Кремля» – розколу ЄС. Та й насправді у «Південному потоці» зацікавлені чи не всі країни Європейської спільноти. Серед потужних країн світу проти санкцій щодо РФ виступила також Швейцарія, продовжуючи зберігати свій нейтралітет, або ж просто не ризикуючи отримати високі тарифи на російські енергоресурси.

Таким чином, бачимо, що нинішня ситуація в Україні, яка пов’язана із загарбницькою політикою Росії, демонструє «єдність» світової спільноти, хто і за які цінності виступає та бореться. Зрозуміло, що геополітика для «країн-спостерігачів» стоїть на першому місці, і кожна з них на міжнародній арені, очевидно, діє меркантильно. Саме тому в подальшій своїй зовнішньо-політичній діяльності ми повинні зробити для себе деякі стратегічні висновки.

Що ж стосується Росії та її подальших дій. Вона перетнула межу дозволеного: неодноразово порушує міжнародне гуманітарне право, нівелюючи його вщент; прислухається, але не чує світову спільноту взагалі; продовжує обливати брудом через засоби масової пропаганди українську владу та весь народ загалом, дезінформує російських громадян; продовжує підсилати диверсійні групи та створювати провокаційні ситуації на кордоні з Україною, веде проти нас неоголошену війну. Впевнений, що це все не мине просто так. І, вважаю, є два варіанти подальшого розвитку подій:

Перший варіант. На днях Росія забажала ввести миротворчу гуманітарну допомогу на територію України. Однак, ООН заборонила це зробити (відповідно до норм міжнародного права у такі ситуації мав би бути запит держави, яка потребує гуманітарної допомоги. Від нас такого запиту не було.) І, швидше за все, РФ на цьому не зупиниться. Їй потрібно вийти із цієї ситуації «чистою і невинною». Вона запропонує зброю, одяг, харчі, обмундирування та інші засоби НЕ терористам на Сході України, а українській владі, як «допомога» нашій армії у боротьбі із незаконними збройними формуваннями. На офіційному російському рівні може звучати «ми хочемо вам допомогти позбутися тих терористів та навести лад на Сході України спільними зусиллями…», чим нібито покаже світу і нам, що вона ніякого стосунку до терористів немає, і відхреститься від них. Але зрозуміло, що це безглуздя. Та для РФ – норма. На цьому мало б все закінчитися. Далі – справа за дипломатами.

Другий варіант. Росія в особі Путіна  не зможе визнати свою поразку і в такому випадку все розтягнеться не на місяці, а на роки. Конфлікт перейде в латентну фазу. Тобто, Донбас в Україні буде постійно дестабільним. Так само як Південна Осетія в Грузії, або Придністров’я в Молдові. Ці території де факто контролюються Росією. Саме вона винна у розколі даних країн. Таке можливо в Україні з Донбасом та Кримом. Значні позитивні зміни можливі тільки після завершення президентства Путіна. Звісно, якщо В.Жириновський не стане наступним президентом РФ.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте